Результати пошуку слова: А вже ж

адже ж на те й заводилася ціла та балачка, аби дати дитині знати (скоро вже вдома тим не потрудилися!), … — Марія стенула плечима, намагаючись прогнати раптовий холод під ложечкою, а вголос сказала примирливо: вже ж, звісне діло, дочки — чужа радість, — … і, відай, випереджаючи вже нависле Марїї в устах питання «а ти ж її?»,

А ви вже не бійтеся нікого, працюйте й живіть собі, як раніше жили, до вас ніхто більше не прийде. … Ну, вже ж сьогодні ще цілуй, а завтра – годі! … Тут пішов він у льохи-темниці глибокі, відімкнув своїх братів, а вони вже ледь живі. … Чути – вже й дочка-скорогонка повертається, а того нема… Де ж він?

Та ну-бо, частуйте ж, моя люба, моя безцінна господине!… А дітки вже лягли спати, сестричко? … Коли ж власні акторки доросли і почали вже грати ролі коханок та одалісок, то він, відповідно їх вікові та зовнішнім прикметам, улаштував із них гарем на манір турецького султана.

Багато з них полягло в боях, багато пішло в неволю, а жіноцтво переходило до інших родів. … Бідне змучене, аж жаль дивитися. … Замість дітей лікувати, вшквар щось, щоб аж жижки задрижали… … Козакові прийшло на гадку прикликати товариша і так удвох і цих татар, притаївшись, порізати, але вже було запізно. … Навантажені арби воліклись поволі, а вже кожна переправа через ріку була дуже тяжка.

– А що ж таке? … – А де ж вона? … Але ж була записка!.. … Мене аж у жар кинуло – передчуття якесь… … – Але це ж доведеться когось втаємничувати, – … А це ж, мабуть, ти? … А де ж окуляри?! – … А я ж сказав – всі руді добрі. … Але Ромка вже схопив «дипломат», відчинив і… … А дядечко вже вигукував, пильно дивлячись на нас: – … А з бабою Оксаною я познайомився, вже як з армії прийшов. … Але я вже вибіг з квартири… … А я вже думав, що мені капець!

–  А вже як таке життя… Яке наше життя? … Ще позавчора у сю пору дворище вже гуло, людський гомін мішався з гомоном скотини: там волів гнали до водопою, рич-ки' бігли з дійницями у загін доїти коров, Василь на аркані вів жеребця до Псла.

От Ївга і каже: «Вже я й сама, Левку, бачу, що тобі не можна з батьком жити, а усе через брата. … Ідеть, ідеть дорогою, вже й далеченько відійшла від свого села, а не пила ж то, не їла з самого ранку нічогісінько. … А вже ж, що бог дасть!» Недовго їй збиратися: поскладала у торбинку, що було, почепила на спину, паличку у руки, пішла.

От я вже й міг би, вперше у житті, як Марк Аврелій, римський імператор, писать свої "Думки на самоті". … Коли я вже піднявся того труду – народ зібрати під свою оруду, то покладу на це усе життя, а доведу це діло до пуття!

А Маруся менi так-то вже поважно вимовляє: "Ти, сестрице, коханням не жартуй!" – … А Катря, скоро випроводила Марусю за слободу, то вже й ждать почала – коли прийде; перейняли ми її ще на дорозi. … аби свiжа копiйка!" Жiнка його горювала за ним: як одружився, то вiн вже третю хату се перепродав.

Проте, як я вже згадував, у моїй роботi часом почуваєш себе надто самотнiм, аби нехтувати зустрiчним, з яким можна погомонiти i який до того ж здатен вiдрiзнити елерон вiд вертикального стабiлiзатора.