Результати пошуку слова: А то ж
Борис Грінченко – Брат на брата
Тепер же, як його арештовано, то по селу скрізь так і казано: “забрано, бо за мужицьку волю оступавсь”. … бо всі демократи — то або жиди, або з жидами полигалися… … а мужик тоді в найми до жида… … V Дерева шуміли сумно й понуро, як налітав на їх вітер, і а тоді затихали, шепочучи жалібно, мов на кого нарікаючи.
ВОВЧОК Марко – Дев’ять братiв i десята сестриця Галя
А коли б же хто звернув iз шляху й уступив у хатку, зобачив би той, що яка хатка миленька, яково людей у хатцi живе, а зовсiм вона порожня сливе. … Галя вже не займала їх, мати не розважала, а у меншого брата то серце жалем сходило. … I що ближче пiдходила висока постать, то жар гарячий її понiмав, а холод зимнiш.
УКРАЇНКА Леся – Кассандра
І, певне, Ахіллес того не знав, що в той же час, як він шукав послів, щоб їх послати у свати до тебе, твій брат, наш Гектор, саме раду радив, щоб запалити кораблі ахейські. … Се вже доля така жіноча слухати не серця, а волі рідних – добре ще, ян рідних, а то ж не раз і переможець гордий примусить бранку за дружину стати.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами
Хоч від матусі тільки спів, а музика — то ж від батька Григорія Тимофійовича. … А цей же малий і тонкий — дивитися нема на що. … Мені тільки три роки, а я вже жду, коли зацвітуть каштани, а тоді настане осінь, позолотіє листя, на землю стануть падати каштани. … А чого ж тоді я не почув, як Наталка вмерла?
ШЕЛКОВЕНКО Олександра – Збірка
Але ж тепер на вакаціях, тому подорожую містами і селами рідного краю. … – А хто ж то є? … Та то ж львів’янин Andreі Chkrіabatchouk, що ще за Союза – аж у 1990 – приїхав на літо до троюрідного вуйка, та й зістався. … Модернізувала аспірантка Марічка з тої ж Кафедри * * … – Порядні, чисті… Але до ЗПСШ то немає жодного стосунку.
КОСТЕНКО Ліна – Збірка віршів
Але таке могло бути в тому разі, коли героїня була б людиною звичайною або ж, принаймні, не мала іскри рідкісного поетичного хисту. … Він пояснив би тодам мову тода, але ж вони вже віри відреклись! … Я ж тобі – зуб акули! … Лиш виведеш те слово із тої в ’язі літер, а слово ж без коріння, покотиться, втече.
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна
А човен тодi хить на другий бiк,- од дяка й паламаря тiльки жмурки пiшли. … Нiколи не треба забувати про своє призначення i завжди пам'ятати, що митцi покликанi народом для того, аби показувати свiтовi насамперед, що життя прекрасне, що само по собi воно є найбiльшим i найвеличнiшим з усiх мислимих благ.