Skip to content Ай–ай–ай! …
Ай–ай–ай… – …
Між Хобокеном, Елліс-Айлендом, Бедлоз-Айлендом, Стейтен-Айлендом і Брукліном безугавно снували туди й сюди білі самохідні пороми. …
Ще далі тяглася блакитна, ледь помітна смужка – Стейтен-Айленд. …
Вони приїздили з Огайо, Іллінойса, Айови, Вісконсіна, Канзаса, Небраски, Колорадо, з Канади й Мексіки. — Ай справді, — …
— Ай справді! …
— Ай справді! …
Піднялося і задивилось на стрімкі скелі Ай-Петрі, на широке, що справді нагадувало спину ведмедя, погір'я Аюдагу, на виплекані промінням розкішні сади й виноградники, обперезані, мов рушником, звивистою гірською дорогою. …
Зараз приїде татарин, і ми подамося аж он туди, на Ай-Петрі. Ай! …
– Ай, най тебе там! …
– Ай, лихо там знає, що нового! …
– Ай, певно, що чистимо! …
— Ай, певно, “речі”! – …
– Ай, нещастя! …
– Ай, мама…- відповів Михайло й махнув рукою, не докінчивши речення.