Skip to content Ти ще наговориш, що в мене ні очей, ані вух немає. …
Так само, як не бачиш ока свого, окрім останньої його частини, так і вуха, і твого язика, і рук, і ніг своїх ніколи не бачив, ані всіх інших частин цілого твого тіла, окрім останньої частини, що зветься п’ята, хвіст а чи тінь… Тож хіба можеш сказати, що знаєш самого себе? Замість того, щоб узятись за найголовніше і всі свої сили вкласти в ремонт, полагодити те, що можна, відкопати ракету і так далі, ми робимо якісь вилазки, без зброї, без будь-яких засобів захисту, не маючи аніякісінького уявлення про те, що нас тут може чекати. …
Я відчинив двері, посвітив, а там чисто – ані грудочки грунту! Ось ти і прийшов, і стояв у вестибюлі, і, зніяковілий, стривожений, чекав на розмову зі «справжнім письменником», з Михайлем Семенком, про якого чув, але дотіль ніколи не здибав, бо ходити на вечори панфутуристів не мав ані часу, ані охоти. …
Я не зватиму тебе в спогадах То-Ма-Кі, ані Юрієм Івановичем. 