Украдений син – Андрій Чайковський
— А тепер, дитино, бери ось трохи хліба та м’яса, що ти мені дала в торбу, та лягай ось тут та проспися. … Але вона своїми відьомськими очима лякала мене, морозила, я не мала сили її наказам опертися. … — Тепер ви обидва лягайте спати, а я пильнуватиму,— сказала Марія,— якось від мене сон відійшов зовсім.