ШЕКСПІР Вільям – Сонети
Провіснику весняної снаги, Коротких днів окрасо нетривала, Твоя самітність нині в ланцюги Потік життя безжально закувала. … А там встає затемнення над ним, І Час дари свої стина без втриму: Цвіт юності безжально обрива І люто борознить чоло краси, І все живе лягає, мов трава, На пруг неутомленної коси.