НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари Posted on by / 0 Comment Українськi студенти ще не мали тодi ясного почування нацiональностi, але, слухаючи серба й болгара, вони й собi згадали про свiй безщасний народ, зовсiм забитий з мовою, лiтературою й iсторiєю. … – Бо я був дуже безщасний, Ликерiє Петрiвно! … – Чи ви менi простите, що я був… був дуже безщасний?
Борис Грінченко – Серед темної ночі Posted on by / 0 Comment Безщасний стояв і трусився з болю, з нелюдського страху.
Борис Грінченко – Під тихими вербами Posted on by / 0 Comment Безщасний упав, але зараз же Панасові руки знову звели його та й знову кинули.
100 найвідоміших образів української міфології Posted on by / 0 Comment Сонцева дочка з казки “Безщасний Іван” махнула навхрест хустиною та й сказала: “Рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись, дерево”.
