Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Богдан стояв і, всміхаючись, дивився, як вона це робить. Поривчаста, з розтріпаним волоссям обернулася до Богдана: — Якби це залежало тільки від Тані, вона у відзнаку примирення весь день отут цілувалася б, чіплялася б Богданові на шию, забувши про конспекти, про екзамени, про все на світі.