Результати пошуку слова: Бруно

БРЕДБЕРІ Рей – У сріблястій імлі

Posted on by / 0 Comment

Бруно Плат, колишній єфрейтор, дешево купив старенького “форда” на чорному ринку. … Бруно недовго затримався у своєму рідному місті – Гамбурзі. … Втілення своїх сподівань Бруно завдячував випадкові. … Бруно Плат зарився в копицю сіна й заснув. … Натрапивши на покинуті карабіни та каски, Бруно вирішив, що село зненацька захопили американці.

БОКАЧЧО Джованні – Декамерон

Posted on by / 0 Comment

Каландріно все те добре затямив і попрощався з Мазом – має нібито якусь там справу; він вирішив податися на розшуки того каменя, але хотів порадитись уперед із Бруном та Буффальмакком, яких він дуже любив. … каже тоді Бруно, – … каже йому Бруно, а тоді вже до Буф-фальмакка: –

Євпраксія – Загребельний Павло

Posted on by / 0 Comment

Магдебурзький клірик Бруно, який не належав до прихильників імператора, склав життєпис ного дитинства і юності і вимушений був вдатися до слів прикрих. … Клірик Бруно не знаходить для Генріха жодного співчутливого слова. … це знов усезнаючий Бруно. … Ця промова записана в історії клірика Бруно.

ПАЛЕОКОНТАКТ: МІФИ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ? Іван Мозговий

Posted on by / 0 Comment

Майже через півстоліття потому колишній домініканський чернець і філософ Джордано Бруно (1548–1600), розмірковуючи про Всесвіт, поставив просте запитання: чи є життя поза Землею? … Подібно Коперніку Бруно висловлював досить крамольні для того часу думки про багато інших населених об’єктів у Всесвіті.

ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос

Posted on by / 0 Comment

про Порожню Фортецю Бруно Беттельгайма, побачену у наркотичному видінні, про примарних монстрів (цатоґванів) Лавкрафта і Вілсона, що при повному Місяці висотують нашу свідомість… Чи не помітили ви того, що, заглиблюючись у послання самогубця, я стаю нестерпно літературним?

НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ ст.

Posted on by / 0 Comment

припадають перші описи Києва іноземцями – єпископом Бруно з Кверфурта, який через володіння Володимира Святославича простував з місійною метою до печенігів, та архієпископа Тітмара Мерзебурзького (останній у своїй хроніці під 1017 р.