ВДОВИЧЕНКО Галина – Тамдевін
Вiн дивився на мене з усмiшкою i я вже усе йому вибачила й готова була повiрити зараз у будь–яку вигадку. … У ту нiч, стоячи навпроти вiкон, викликав її подумки, обiцяючи невiдомо кому: нехай вона вийде… Нехай вона лиш вийде… Будь–яку цiну за те, щоб вона вийшла… Розраховуватися довелося без вiдтермiнувань.