Skip to content тут Елен трошки пробуксовує, тут усе-таки митцем, чи, як сказала б дiаспора, мисткинею, треба бути, але поза тим – поза тим тримається пречудово, бурхливо й темпераментно витанцьовуючи на вiдкритiй платформi поїзда, котрий мчить її по колiї до межової риси того дня, в якому нарештi – осяде, зсутулиться, погасне… 