Гнат Хоткевич – Довбуш
Довго довелося бігти, поки впереді побачила Олексу. … Тремтів, слухаючи дивних пригод усяких охочих до шукання усіх отих скарбів, хотілося бігти до тих, хто знає, хто володіє тайною, хто міг би кожної хвилі піти, але чомусь не йде, не бере, хоч сам бідує. … Бігти не можна було й думати: трава хапала, зв’язувала, й чоловік падав.