Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку
— питала непевно, аби лиш якось більш менш гідно покласти тому край, — … Позвичайнішала дівчина — більше стала на людські діти подобати, менше чужі очі зривати, ну то й люди зробились до неї зичливіші… І вже Марію норовили перепинити на кладці чи коло криниці здалека заведеною мовою матері доростаючих синів, —