КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
Бо, як до Гриця, мертвого, припала, казала все – як зілля те копала, як полоскала, як його варила і як уранці Гриця отруїла. … Я вже й варила зілля полинове, щоб мій Грицько від туги не зачах. … – Оце так сон приснився у столиці,- промовив дяк, сідаючи бочком.- Що вариш ти вареники в криниці і жовте листя ловиш друшляком.