Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка
Ні, не землі, не нам тебе благословляти, Пречисту в помислах, у задумах величну! … Се не моя хвала, твоя се буде слава, Твоя се ісповідь, твоє сердечне слово, Посланнице небес, Мадонно величава, Натхненне праведне високого й святого! … Каже милий, що ми будем Жити-панувати, І величні з нами дуки Знай бенкетувати». —