Результати пошуку слова: Вже ж бо
Астрід Ліндгрен – Нові пригоди Карлсона, що живе на даху
– Це ж безглуздя: я тільки почав її розворушувати, і вже мене спинили! … – Бо я вже постелив,- додав Карлсон. … Малий оббігав усі поверхи й оглянув усі клям ки, але хоч як придивлявся, а не знайшов жодної оладки і вже почав думати, що дядько Юліус усе вигадав. … – Добрі оладки,- сказав той.- Наш Юлій Лю-биказка тепер обійдеться без сліду, бо вже знає дорогу. … Мабуть, Філле все-таки не цікавився носами, бо вже не радів.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Чарiвнi окуляри
Що ж, мені вже взагалі заборонено сміятися? … Я ж тобі вже казав, що дівчатам подобаються веселі хлопці. … Лізье на гору!» А мені сказали: «Купайся, загоряй, читай книжки, бо вже очманів від того комп'ютера і телевізора!» Перші два дні я нудьгував страшенно. … Ну, це вже не жарт, не випадковість. … Та й як вона могла озватися, коли вона вже тут не жила, коли її будинок знесли.
КАНН Мария – Блакитна планета
Як же я можу прислати «все про Атлантиду», коли на цю тему написано тисячі книжок, не кажучи вже за спеціальні статті. … тато пише: деякі забобони дуже давні, вже вавілоняни вважали, що коли кіт перебіжить дорогу, ліпше звернути з неї, бо добра вже не сподівайся. … Благаю тебе, мамо, облиш цю розмову, бо мені вже терпець урвався! … коли вже жити по-пташиному, то вистачить і гілки».
Григорій Сковорода – Наркіс
Чи не знаєте, що світ цей є ідол поля Деїрського?6 Сонце ж боввану оцьому є лице його і золота голова його, а це марнота марнот! … Подяка ж бо блаженному Богові. … Мені-бо жити — Христос, а померти — набуток”. … Ти вже бачиш у собі правицю Божу, яка так само тебе береже, як пшеничну солому. … Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли! … Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!
ШЕКЛІ Роберт – Координати чудес
А ще я кажу так: відмовитись від Виграшу не така вже й велика втрата для мене, бо я не знаю його цінності. … – Бо вже не буде через що воювати, – … Бо навіть питатися про таке – це вже отримати відповідь, далеку від істини. … Хижаки надто вже доповнюють і нагадують свою жертву. … сказав Кармоді, і дивовижний спокій огорнув його.- У думках про майбутнє я вже змирився з тим, що живим із цього Всесвіту не вийду.