Результати пошуку слова: Видимо-невидимо

Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінюваних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве- ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, видимо–невидимо.

Тільки закохані, обнявшись, задрімали, як, хто його знає й звідки, наїхало слуг панських видимо–невидимо, скрутили втікачам руки і повезли в маєток.

Велика мишина напасть того року Яропіль спіткала: наплодилося сірої миШви видимо–невидимо, йшли миші смердючою юрмою просто через місто, добрих горожан наполохавши, все їстівне нищачи.

Але чим міг загрожувати тому невидимому бортникові він, малий Сивоок? Ну, а в якесь там літо пішов князь Володимир на ятвігів, і побив їх, і прийшов з дружиною до Києва, і були великі веселощі й поклоніння богам нашим, і люду зійшлося видимо–невидимо, і всі були такі, як оце я тепер і ви.

I чим довше гляди та слухай, тим бiльше бiди та кривди народної, тим бiльше у них багатства та достатку От тепер народу до Борислава пре видимо–невидимо, бо всюди по селах голод, посуха, слабiсть.

Вам, мабуть, знайоме лиховісне передчуття, що заполонює душу й невидимою рукою стискує серце. Крім них, там було видимо–невидимо інших, дрібніших створінь, схожих на великих бабок, метеликів і летючих жуків; були й повзучі жуки, –

Час невидимого місяця — “ Герой закопує голову і в особі мерця знаходить невидимого, але могутнього захисника. Як заглянула ж вона в праве вухо, а там усякого добра і видимо, й невидимо!

Особливо наполегливо вчений підкреслював думку про те, що засадничу антитетику видимої та невидимої природ Сковорода віддає за допомогою зроду антитетичних (точніше, апофатичних) термінів, якими Церква говорить про /16/таїну поєднання Божої та людської природ у Христі: незмішано, неперетворено, нероздільно, нерозлучно.

І по скороченню або подовженню тіні навчалась вимірювати час, хапаючись за тінь, як дитина за сонячний зайчик, і радіючи, що оволоділа видимим ключем до невидимого часу. Видиму модель невидимого часу знайшла людина й у водяному потоці. Так само думка рухає мову та втілює безсмертні сцени у невидимому змісті слова.

Себто цей перший келих я хотів би підняти за число один, за Єдиність, за єдиного Бога Отця, Вседержителя, творця неба і землі і всього видимого й невидимого, а таким чином — і за першу заповідь Божу.