Результати пошуку слова: Вилив
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Возьміть срібло-злото Та будьте багаті, А я візьму сльози – Лихо виливати; Затоплю недолю Дрібними сльозами, Затопчу неволю Босими ногами! … Та й нащо те знати, Що сльозами перед вами Буду виливати? … Буде з мене, поки живу, І мертвого слова, Щоб виливать журбу, сльози. … Легше було б сльози, журбу виливать.
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
Є такі люди, що найважчу тугу виливають сміхами, жартами. … Узяв він пляшку, налив чарку, вилив у рот. … Куту-ляв, кутуляв, розводивши якось чудно очима, ковтнув, поплямкав; знову налив чарку, і знову вилив у рот, закутуляв, ковтнув… – … та Порох вилив собі чарку в рот. … І таки нестемісінько він вийшов – так і вилився з воску!..
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана
До столиці, до султанського палацу, поки не довідалися яничари, поки стамбульський мотлох не вилився на вулиці. … Невпевненість і розтривоженість виливав у поезіях, які не мав кому читати. … Образу й злість він вилив у звертанні до Міхрі-Хатун: О ти, що пишеш назіре на мої вірші, Не сходь з шляху пристойності й цноти!