Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода
Повипинались вилиці, позападали очі. … Там парубки круг неї вилися, як коло меду бджоли! … Під чобітьми тріщав сухий торішній очерет, розліталося масне багно а він завзято, люто садив ногами в груди німій землі, немов хотів дістати серця і розказати, вилити йому свою тривогу, свою печаль, своє бездонне горе.