СТАСЬ Анатолій Олексійович – Зелена пастка
І тут обличчя Рудого Зайця раптом набуло аж занадто чемного виразу. … З виразу батькового обличчя я не міг догадатися, про що він думав у ту хвилину. … На нього наче напнули машкару, чи, може, то його попереднє обличчя було лише машкарою добродушності, а зараз повернулося до власного природного виразу?