Ольга Кобилянська – Через кладку
Він не відповів, але глянув на мене таким поглядом, що виразно сказав: «Ми те знаємо… але поки що…»” … Вона глянула на мене заляканими очима, що в тій же хвилі набрали виразу гордої відпорності, — … — Так, панну Обринську, якщо я з замалим респектом про неї виразилася, — … Відчуваю ясно й виразно, що глупо понизився.