Skip to content Власне, це не озеро, а затока, вiддiлена од плеса невеликою греблею. …
Власне, берега й не було 3 першим же кроком я по пуп занурився. …
– Я, власне, сюди заради нього й прийшла, бо мати його самого ще не пускає, – …
То гупало у грудях моє власне серце. …
Власне, до двох крайнiх хат, що стояли поряд, в одному дворi. Ескізи Андрія Волошина вражали своєю нетрадиційністю – це, власне, був не пам’ятник екіпажу одного, конкретного корабля, а кам’яний реквієм по всіх тих, хто загинув на шляхах до незвіданого. …
Тепер я ходжу гордо-гордо, несу голову високо-високо, ніби знаю надзвичайну таємницю, та, власне, так воно і є. Наш герой, власне його друга подобизна, та, котра залишила м’який фотель, вибіг на вулицю. …
Вони мчали по шосе на Братіславу, бо, власне, лишатися у Відні не було чого, і тепер За кермом сидів Ярослав. …
Новачок стояв відкритий, ледве зігнувши руки в ліктях – власне, це була майже стійка крауч, але не для такого шмаркача ця стійка. Вона не належить до білої раси, і в таких запеклих старих парубків, як ми з вами, мимоволі майне припущення, що не тільки турботи про власне здоров’я, а й жінка женуть його знову в море. …
І він знову зареготав так ревно, що хоч я і не розумів, з чого тут, власне, сміятися, мимохіть таки приєднався до нього. 