Skip to content Та вода? …
Таке велике, велике, нi кiнця, нi краю, сама вода i вода… I глибоке, глибоке! …
Вода, щоб текти далi, мусить кришечку здуситись, вiдбитись убiк, управо, закрутитись там i, вилiзши з закруту, тiкати, нiби з переляку, далi. …
А вода на закрутах бурлить, та вирує, та на всi боки лiниво повертається i все то так дуже цiкаво. , а то скаржний болісний стогін: «О-о-о-у-у!» А вода тлуста, брудна, місиво непотребу, мотлоху (як багато покидьків після людини!), …
Та дивно: чим глибше він занурювався в сон, тим чутніше хлюпотіла річка, так ніби вода підбиралася до його піщаної постелі, була вже зовсім близько, загрозливо оточувала його, заливала. Ібрагім Дзеркала були як вода. …
Вода оточувала острів Паргу. …
Показано, де вода, де все, чого вимагають природні потреби. …
І світ довкола теплий, як ця вода, великий, барвистий, як оті дивні гаремні покої нагорі, усі в золоті, в різьбленні й таємничій красі. …
І все довкола було темне, чорне: земля, дерева, вода. 