Результати пошуку слова: Ворона

Гавря

Posted on by / 0 Comment

га́вря – іменник жіночого роду, істота (ворона) відмінок однина множина називний га́вря га́врі родовий га́врі га́врей давальний га́врі га́врям знахідний га́врю га́врі, га́врей орудний га́врею га́врями місцевий на/у га́врі на/у га́врях кличний га́вре га́врі [діал.]

Вороний

Posted on by / 0 Comment

називний ворони́й ворона́ вороне́ вороні́ родовий вороно́го вороно́ї вороно́го ворони́х давальний вороно́му вороні́й вороно́му ворони́м знахідний ворони́й ворону́ вороне́ вороні́ орудний ворони́м вороно́ю ворони́м ворони́ми місцевий на/у вороно́му, вороні́м на/у вороні́й на/у вороно́му, вороні́м на/у ворони́х

ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному

Posted on by / 0 Comment

Побачив я брата Семена в образі ворона, що тримав у роті шматок пописаного пергамену. … І почорнів він, і звуглів, натомість, побачив я, братіє, що брат Семен і досі в подобі ворона, але вже білого. … – І теж про ворона і пергамен.

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

I десь-не-десь якась ворона пролетить… Починає задумуватись, забуває, де вiн знаходиться i що робить. … – “Лiсiца i Ворона”,- … На ель ворона взгромоздясь, позавтракать, било, совсем уж собралась, да прiзадумалась”. … Недоораний загiн i забута борона, на якiй ворона голосно харчить, нiби лається.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена

Posted on by / 0 Comment

Ломицький витріщив очі з дива: Марта Кирилівна крикнула різким голосом, неначе ворона закрякала. … Неначе посередині стоїть копиця сіна, і либонь ворона чи крук сидить на копиці; надісь крук!- обізвався Бичковський, лупаючи трохи вже п'яними очима.

Іван Драч – Григорій Сковорода

Posted on by / 0 Comment

Так, наприклад, байки «Ворона і Чиж», « … Треба взяти їхні дари, але якщо захочеш вхопити руками саме джерело мудрості й добра, ворона і журавля, – … Треба взяти їхні дари, але якщо захочеш вхопити руками саме джерело мудрості й добра, ворона і журавля, –

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

Posted on by / 0 Comment

Обходьте того чорного ворона з боків, а ми з батьком Семеном ударимо йому в лоб! … На темному, поораному зморшками обличчі видавався вперед великий хрящуватий ніс, що нагадував дзьоб ворона… Приклавши руку до лоба, щоб захистити очі від яскравого сонця, старий намагався впізнати вершників, що швидко наближалися.