НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена
А сон все–таки його не брав. … А стара, знать, вешталась, чалапала по кімнаті тихенько, крадькома і все–таки не виходила. … Марта Кирилівна все–таки не обзивалась і словом. … Може, вона не схоче йти заміж, і я до смерті житиму з нею, до смерті житиму в спокої, без усякої тривоги, клопоту… А серце все–таки чогось ворушиться, чогось бажає.