Результати пошуку слова: Вуй

Він зняв з голови кашкет, вклонився шляхті і приступив до Тучка: Вуйко мене кликали? … Слухаю вуйку! … По місцевому звичаєви він кликав Тучка вуйком. … Андрусь війшов сюди, звитався з вуйною, цілуючи її в руку. … Вуйна зараз по першім слові пізнала, що йому куриться з чуба. … Добре покумались,— каже вуйна і дала йому їсти молочної каші.

вуйчи́на – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний вуйчи́на вуйчи́ни родовий вуйчи́ни вуйчи́н давальний вуйчи́ні вуйчи́нам знахідний вуйчи́ну вуйчи́ни орудний вуйчи́ною вуйчи́нами місцевий на/у вуйчи́ні на/у вуйчи́нах кличний вуйчи́но* вуйчи́ни*

…вуйча́нику вуйча́никам знахідний вуйча́ника вуйча́ників орудний вуйча́ником вуйча́никами місцевий на/у вуйча́никові, вуйча́нику на/у вуйча́никах кличний вуйча́нику вуйча́ники [діал.]

Він добре розмовляв слованською, непогано знав місто й порекомендував їм гостинку „Вуйкова хата“ – … Кейт перевірив рекомендацію ібрійського купця, розпитавши ще трьох людей, уже місцевих, а одержавши підтвердження, найняв бричку і звелів візникові їхатити до „Вуйкової хати“.

вуй – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний вуй ву́ї родовий ву́я ву́їв давальний ву́єві, ву́ю ву́ям знахідний ву́я ву́їв орудний ву́єм ву́ями місцевий на/у ву́єві, ву́ї, ву́ю на/у ву́ях кличний ву́ю ву́ї [діал.]

Замість “телефонного” клієнта з’явився вуйко Орест, пенсіонер і громадський діяч. … – не погодився вуйко Орест. … – А ви сідайте, вуйко Оресту, поїште! … – образився вуйко Орест. … – Знаєте що, вуйко Оресте, – … Вуйко Орест вже повернувся з туалету. … – вигукнув вуйко Орест. … сказав вуйко Орест, дивлячись у вікно.