Skip to content Запух, як вуйко десь між смереками в лігвищі!.. …
Вуйна Домініка, кухарка з місцевих, теж розуміє, що Ярославу треба оточити увагою, треба створювати добрий настрій “пані Ярославі” (так вуйна спершу зверталась до неї), цій привітній, симпатичній кіноактрисі, яка .вуйні ще й тим не байдужа, що вийшла з колиби, тутешня. Ну, тоді він вийшов сміло, Втіхою лице горіло: «Вуйку, ах, вітайте ж нам! …
Вуйку, ви ж се? …
Вуйку, ми ж одного роду! …
«Ох, вуйцуню, страх негоже! …
Вуйку,-каже Лис,-се жарти!» « …
Га, як так, мій вуйку милий, То ходім! …
Вуйку! …
«Вуйку! …
Шарпнув вуйко зо три рази, Затріщали лапи й в'язи, Але вирвати – дарма! — Я й не боюся, вуйно, — …
— Де ті дохтори, вуйно? …
Слова мої, вуйно, можна продати ворогам… …
— Не болить мене, нічо', вуйно, аж дивно, що не болить, що мені добре і що можу з вами говорити… …
Він упав, а ви будьте обережні, вуйно, щоб себе не наразили й моїх родичів на Сибір не спровадили.