Skip to content Земля розлегла, безмежна, прекрасна, потужна, всеплодюща і всемогутня, а ти перед нею крихкий, слабосилий, тимчасовий, і єдине, що можеш,- це поєднатися з нею, вернутися в її лоно або ж смертним прахом, або ж зухвало вистрибнувши, як той Емпедокл, що кинувся в жерло вулкана. Оповiдав, як в спеку, коли скелi аж бiлiли од неї, а груди пили гаряче повiтря, мов лаву вулкана, вони блукали по безлюдних вулицях мiста, серед диких садiв маслин, сiрих, з зiгнутими колiнами, з жилавими руками-галузками, як раби, що каменiли на скривавленiй маком землi. 