Результати пошуку слова: Вє

Вє́тров – прізвище відмінок чол.

Дозволу на продаж спиртного вони не мали, але закон тоді ще не забороняв нові вєщі, отож вони додавали скільки завгодно всякої дряні у звичайнісіньке молоко: ви могли пити його з «колесами», « Чєловєк, що сидів поряд зі мною на довгій ворсистій канапі, яка тяглася вздовж стін, вже «приїхав».

А от споріднені із ними Вєда та Ясна (пра)слов’ян, що сягають VII–VI тис. Це також далеке від дійсності.11 На такому ненадійному тлі всесвітньої історіографії вражає глибина історичної пам’яті Вєди та Влес-книги слов’ян. Про неї розповідають кілька священних пісень “Вєди словена”.

– Вєлiкiй рускiй поет,- пояснює по-шкiльному Василь. Пiзнiше вiн довiдався, що то i був той самий “вєлiкiй рускiй поет Пушкiн”… – – А чи не вєрно кажу? “Добрий пан” вiдiйшов, але того ж дня приїхало до Матвiя верхи аж два стражники i питали про “гасподiна високаво роста, со свєтлимi волосамi с катомкой”.

Російська історія знала його як звичайний товаровий вагон «на сорок чєловєк ілі восємь лошадєй», стандартний вагон червоного кольору, з розсувними дверима і без жодного «умеблювання». Ну, щодо «чєловєків», то норма, усталена історією, начебто збільшилася вдвічі: вагон натоптаний пасажирами до нікуди.

Висилаю тєбє в помощь таваріща капітана госбєзапаснасті Свєтлану Ніколаєвну Молотову. Горін та Свєтлана просувалися поміж хмарочесами Торонта. – підхопила Свєтлана. – А вєдь распадьотся, как піть дать! – Вєдь бєз етага рушніка єй не удєржаться! Нас васпєл вєлікій русскій пісатєль Юрій Кандратьєв ! –

Друга була дрібною як миша і відповідно як миша хихотіла, коли офіцер видавав із себе щось дотепне типу вєсь зєльоний, в жопє вєткі, капітан ідьот развєдкі. лише протер собі скроні й потилицю «Русским лесом», запнув усі ґудзики і тупо дивився за вікно, як ми прибуваємо – вєсь подтянут, всюду чіст – вот какой артілєріст!

Прийдьоться хіба-развє од вас науку получить! Невєжество шмаровозне! А от даже шляпа, на што уже шляпа, а как она, значить, при галавє, так і на типе парад! А вот у меня в галавє завсегди такий водеволь, што только мерсі, потому – образованний чоловєк! Шукаю: нігде нєту; чи не пройшла развє?

Кто нам павєріт, что ето сам Чучупака! Атвєзьом-ка лучше бандіта к его радной матушке! –  Нє вєрітє?  В Мос-сквє я п-поначалу бил пріпісан к восьмому грєнадьорскому полку, а п-п-потом… Варги – губи. –  А нє скажеш, ґдє здєсь вєсьолиє дєвкі жівут? Ето сама пгігода пгівєтствуєт нас нєбєсним салютом!

Навєрно, нас пограбувать хочуть. – Прівєт, ізвіні, шо пабєспакоїл, я па срочній справі. Но нам вєдь і так харашо, – Да развє ти, бля, паймьош! Я вєдь, сука, втарой па вєлічінє кришей бил, бля, ва всьом Львовє. Умниє люді разгаварівают а болєє інтєрєсних вєщах. Нє вєрю я в такую дабрадєтєль.