БАРКА Василь – Жовтий князь Posted on by / 0 Comment Вона взяла собі, проти хвилювання, всі рушії свідомості, мов видноти, звідки обкинулося значення в довколишній світ, щоб відати його чоловікові, будучи собою. … Для серця ж відкрилася тут сторінка відання, якої не можна знайти і прочитати в шкільних книгах.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз Posted on by / 0 Comment А Семен не знав, не відав й не причував навіть свого ворога.
Люко Дашвар – Мати все Posted on by / 0 Comment Заступися за нас, грішних рабів твоїх… Не відаємо, що коїмо… Не відаємо… Ліда перелякалася.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment На острові Гомера в Атлантичному океані мови не відають. … Він рвався у небеса на здибленому коні, не відаючи, що дракон тепер отримав право громадянства.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Чарiвнi окуляри Posted on by / 0 Comment Усе на світі відаю, Усе на світі знаю!
Квитка-Основ’яненко – Козир-дівка Posted on by / 0 Comment …у печах Плахта – жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ переважно вовняної картатої тканини Повитчик – служитель канцелярії, який відав діловодством у суді Повірений – тут: особа, уповноважена іншою особою чи установою діяти за їх дорученням і від їхнього імені Подушне – у дореволюційній Росії податок…
КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов Posted on by / 0 Comment …у печах Плахта – жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ переважно вовняної картатої тканини Повитчик – служитель канцелярії, який відав діловодством у суді Повірений – тут: особа, уповноважена іншою особою чи установою діяти за їх дорученням і від їхнього імені Подушне – у дореволюційній Росії податок…
ГОНЧАР ОЛЕСЬ – СОБОР Posted on by / 0 Comment Зараз цей молодий, тугощокий, квітучого здоров’я Лобода відає культурою всього заводського району.
ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова Posted on by / 0 Comment Знав і відав, що за цими стінами – степ і воля, там таємниця сокровенна, а хто пізнає її, над світом виростає; він колись рушить у той степ… Тупотіли старечі кроки, Розенрох збігав по рипких дерев’яних сходах.
БОБРОВНИКОВ А. – Повість про нещасних марсіян Posted on by / 0 Comment Священик наполягав, щоб йому дали можливість доступитись до сера Арчибалда Рувинського, про якого він знав із газет як про імпресаріо, що відав усіма справами марсіян.
