Результати пошуку слова: Вія
Олесь Гончар – Твоя зоря
І як завжди, коли вона розлучається з чоловіком, очі її враз наливаються синявою, пречистою синявою відданості, й росинки мимовільної сльози вже бринять на віях, і самі очі від сяйва тих росинок глибшають і мовби ростуть, ростуть… … Божественна рідкість.1 Лагідністю надвечірньою віяло від степу, небо тішило зір.
РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі
Ви, мабуть, знаєте, що вітер над рівною поверхнею може віяти прямолінійно. … Мережана башта граціозно тримала це віяло, складене з багатьох дрібних лопатей. … Сполохане гарячим вітром, плавно закрутилось віяло. … Звідти віяло святом, але недалекий ліс сутулився мороком. … Багатокрилі металеві “віяла” були важкі, а тому й дорогі.
Стендаль – Червоне і чорне
Вія дуже здивував свого друга, коли постукав до нього о першій годині ночі. … — оті наволочі абатові Маслону, що під приводом хвороби шестирічної дитини не виходить з свого дому,— звичайно, неспроста, Від горя, від страху перед богом вона забула, що це за людина,— вія для неї тепер тільки священик». —
БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови
Вночі мерехтіли зорі – мільйони зір, змішуючись з іскрами від скаженого поїзда, а від насипу розбігались дерева й квіти і збігалися знову в химернім танку за драконом, і вогненні віяла прожектора крутили з них веремію. … В стелі крутились віяла, оберталися нечутно по горизонталі, творючи лагідний вітер.