Результати пошуку слова: Вія
ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті
Та його сподівання виявилися марними, і тоді він увімкнув електролампочку під стелею та озброївся віялом. … Коли хтось постукав, Канае відірвався від книжки і з віялом у руці попрямував до дверей. … Потім вийняв з шафи дзабутон і подав їй своє віяло, але вона сіла недбало на татамі й, здавалось, дивилася поперед себе в простір.
Володимир Сосюра – Третя рота
Це були діти злиднів, але чимось буйним, диким і гордим віяло од них… Вони внесли до нашого вагона гори з їх грізними скелями, шумливими й швидкими річками, вічним лементом листя і співом птиць, з їх хмарами і орлами… Ми з хлопчиком одразу ж подружили. … Ніхто віял у нас не купував, і ми почали бідувати.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША
На початку липня посуха впала на степ, трава пожухла, джерельні струмки враз посохли і щовечора обрій закривала чорна хмара, від якої віяло спекою та страхом. … Він був без шапки — вітер, який почав віяти степом, бив по обличчю старого і тріпав довгі вуса й оселедець. … Від напнутої круглястими грудьми вишитої сорочки віяло жаром.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
Рудий солдат не відповів мені, не встиг щось заперечити, не посмів не повірити, видно, в моєму відчайдушному лементі було так багато щирої правди, що солдат лише кліпав рудими своїми віями і… … із тих мальованих рожевою і небесними барвами острівців віяв вітер християнського доброчин-ства, то ж не дивно…
КАТАЄНКО Кузьма – Живі зустрінуться
До темноти косили, клали копиці, молотили, а вночі, до других півнів, віяли по холодку. … – Аби не Наталка, то хіба б кинув я молотити та віявся з тобою по світах… … Припросила продзагін віяти. … Не самим віяти, везти аж у Канівську до залізниці. … Виставляйте віялки. … З гарб зняли три віялки і поставили поряд з віялкою Луняки.