Результати пошуку слова: Вія

ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна

Posted on by / 0 Comment

Все щось хоче знайти, душа неспокійна, Альоша, Альоша…” На віях у Маші виступали сльози, і вона, підпираючи щоку, неквапом витирала їх. … Тисячолітньою нудьгою віяло від тих цегляних, усіх як один, коридорів. … Синюватим віялом злетіло полум’я в північному кінці міста. … Зоя розглядала його засмагле обличчя з світлими віями, –

Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ

Posted on by / 0 Comment

Голос належав огрядній дамі, яка підпирала стіну, помахуючи бланком, що правив їй за віяло. … Час працював на винуватицю, яка в такий вік спромоглася гідно відповісти на віяння моди й емансипації. … віяло розцяцькованою старомодністю, яку багато хто сприйняв би за знущання.

МИРНИЙ Панас – Голодна воля

Posted on by / 0 Comment

Послідні променясті стяги його ще грали на золотій бані високого шпилю, на котрій, наче фартушина, віявся поволі білий флаг. … Бувало одно словце шепне Йосипенко про кого панові – і не знать де чоловіка дінуть, а тепер усі бачили, як Василь віяв Йосипенка, і пан ще погладив Василя.

ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій

Posted on by / 0 Comment

Білі й барвисті завіси коливались у небесах, мовби ген далеко, аж за обрієм, снігова королева бавилася своїм діамантовим віялом. … З моря віяв вітер, було холодно, і височезні білі будинки линули над бухтою, наче казкові кораблі. … Віяли північні морські вітри. … З блакитної долини віяв лісовий вітер з ароматами голубики та грибів.

Любко Дереш – Намір!

Posted on by / 0 Comment

Вітер віяв з того боку, де блискало. … Віяв лютий голодний вітер, мертві рослини терлися жорсткими стеблами. … Від неї віяло прохолодною свіжістю. … Віяв пронизливий вітер, і я встиг навіть подумати, що мої наміри не погоджені знаками світу, аж тут із-за пелени з’явилось сонце. … Шиби дрижали від вітру — він віяв із півночі.

Рей Бредбері – 451 градус за Фаренгейтом

Posted on by / 0 Comment

Вони йшли посрібленим тротуаром крізь теплу, але свіжу й вітряну ніч, у повітрі ніби віяло тонким ароматом абрикосів і полуниць; Монтег озирнувся і зрозумів, що це неможливо о такій порі року. … Від річки віяло прохолодою, як після зливи. … Оповідання БУЛИ ВОНИ СМАГЛЯВІ Й ЗОЛОТООКІ Ракета остигала на вітрі, що віяв із лугів.

СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево

Posted on by / 0 Comment

Ад’ютант Гольбах розгублено кліпнув білими віями. … Лише з гір віяло свіжістю. … З-під коліс віялом бризнула вода. … Та віяло від неї не подихом недавно минулих днів, а сивою давниною. … Олеся тріпнула довгими віями. … Звідкись від стіни віяло холодом.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

Posted on by / 0 Comment

Віяв задушливий вітер лодос – вітер умерлих. … Він опустив погляд на лице, підняте до нього, лице без видимої вроди, але із спокусливим усміхом, сині очі, затінені довгими віями, промовляли до нього не тільки пустотливо, а й зухвало. … Кобилу назвала так султанша, а вибирав її ще лошицею вія.