Результати пошуку слова: Вія
ЛЕМ Станіслав – Едем
Створіння, корчачись, упало, віялоподібний хвіст накрив його повністю, майже одночасно вогненний горіх почало зносити вітром убік, немовби він утратив раптом керування. … Фари далекого всюдихода кидали скупе світло – півкругле віяло ясноти – на чорну глазур підлоги, стерту біля порога, неначе по ній пройшли тисячі ніг.
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
здається, сам.огонь говорив ними… Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над очима, злегенька прикритими довгими густими віями. … Ще під будень сяк-так: де-небудь на роботі: в жидів дрова рубати, в людей молотити, віяти, косити… А як вечір настане, або свято, або зостався хто який день без роботи… Хоч під греблю!..
ФРЕМОВ Іван – Година Бика
Досі вся чута ними музика Торманса належала тільки до червоного або жовтого віяла тональностей і мелодій. … На кінці її безшумно розгорнулося віяло з металевих балок, під яким опустилася на ґрунт прозора клітка підіймача. … Від грубого, гач-коподібно зігнутого листя віяло запаморочливим запахом, що сушив горло.
Анджей Сапковський – Останнє бажання
А в мене вони жили як принцеси, нічого до рук не брали, крім віяла, навіть не знали, де тут кухня. … Клинок, під кінець півоберту вже вільний, рухався за ним, виблискуючи, тягнучи за собою віяльце червоних крапель. … Віз нарешті звернув у бічну вуличку, що вела до гамазеїв та пристані, з якої віяло бризом, смолою і волячою сечею.
УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії
Вона розвернула голову, притиснулася щокою до плеча і подивилася чайним ніжним поглядом, запурхала широкими віями, стулила губи. … Іва вмостилася зручніше, виставивши круглі коліна, і замахала пухнастими віями. … Запах карамелі віявся салоном. … Ліза швидко затріпотіла золотистими віями, відкриваючи і закриваючи порцелянову синь очей.
Роберт Льюис Стивенсон – Острів Скарбів
Пронизливий вечірній бриз, про який я вже згадував, віяв у всі шпарини незграбної будівлі й покривав підлогу дрібним піском. … Однак вітерець, що перше був віяв з південного сходу та півдня, тепер перемінив напрям на південно-західний, і поки я розмірковував, раптом налетів шквал і посунув „Еспаньйолу“ проти течії.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Ревека прикрила віями великі чорні зіниці, помовчала, здається вражена, згодом мовила: – … На віях росинками висіли сльози. … Надія, озираючись, вийшла на обійстя, нагнулась до землі за решетом і почала віяти. … Вона стріпнула віями, усміхнулась: – … Од неї віяло суворою стриманістю, яка не вселяла довір’я.