Олекса Кобець – Записки полоненого
А то починав він переказувати якусь повість Джека Лондона чи Кнута Гамсуна, чи ще щось, не менше грунтовне й велике, і я, здивований, глибоко вражений, мусів признаватися, що пам'ять у Хоми Мельниченка – справді надлюдська. … Тут метушня й гамір іще більші, як у тому селі, де ми вперше після фронту заночували були.