Результати пошуку слова: Глухо
МИРНИЙ Панас – Повiя
промовила глухо Прiська. … – глухо спитався вiн i, повернувшись, пiшов з хати. … – глухо промовив вiн, узрiвши Прiську перед собою. … Нерадiснi думки колишуть першу; та нелегкi зiгнули й другу… У хатi сумно, нiмо, глухо… I нiкому тiї нiмоти порушити, нiкому того суму важкого розвiяти… Ось чутно, рипнули сiнешнi дверi.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
— неспокійно промовив Бондар, дослухаючись до глухого дзвону землі. … Несподівано зовсім недалеко вдарили копита, пролунали розрізнені гвинтівочні постріли, а потім глухо озвався кулемет. … А зима біснувалась, мурувала вікна холодними квітами; синицями цінькав мерзлий сніг, припадаючи до шибок, і хата глухо дзвеніла кожною деревиною.