Результати пошуку слова: Глух

МАЙН Томас Рид – Вершник без голови

Posted on by / 0 Comment

Від загадкових чорних стовпів теж долинав глухий, із присвистом, гук, що нагадував шум водоспаду. … Нічого вже не було видно, нічого не чути – лише завивання буревію та його глухий рев, коли він ударяв у боки фургонів. … Не сліпа й не глуха.

СМIЛЯНСЬКИЙ Леонiд – Михайло Коцюбинський

Posted on by / 0 Comment

I довго ще чув дедалi глухiше розпачливе жiноче голосiння: «А людоньки!.. … Вiн продирався крiзь чагарник у глухому кутку саду i раптом почув притишене гарчання псiв. … Схоже було, що вони пожирали якусь їжу i, давлячись шматками, глухо гарчали. … Тiльки глуха метушня i гарчання псiв переслiдували його.

СТЕЛЬМАХ Михайло – Гуси-лебеді летять

Posted on by / 0 Comment

Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, вiн спочатку ставав глухим, а далi або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось iз хати. … Я оглядаюсь на подвiр'я, обнесене глухим високим частоколом, де затих голос чоловiка, щоб його продовжував собачий гавкiт.

Ольга Кобилянська – Через кладку

Posted on by / 0 Comment

— вирвалось тут глухо з моєї груді. … Звуки дзвінків на хребті коня неслись далеко в глуху глибінь лісу й там десь ніби губились. … — спитав і усміхнувся звичайним своїм усміхом, а вслід за тим закашляв тяжким глухим кашлем. … Тут лише тишина, що панувала ночами й днями кругом нього, як і колись, переривалась тепер тяжким глухим кашлем.

ЛЕМ Станіслав – Фіаско

Posted on by / 0 Comment

Та в критичну мить, коли йому вже здавалося, ніби виходу немає, з’являвся зручний прохід і не доводилось ні лавірувати, ані задкувати з глухого кута. … Отож фізики знову зайшли в глухий кут. … У його морок і переляк нараз увійшли розмірені, далекі, глухі поштовхи.

ГРИГІР ТЮТЮНИК – ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ

Posted on by / 0 Comment

глухо каже Василь Обора і тоді вже мовчатиме, поки і до училища дійдемо. … Заходить місяць, глухне ніч. … По селу то є у декого півники, але ж спробуй по чути їх здалеку під завірюху, вітер чи відлигу, коли все робиться чорне і глухе.

РУДЕНКО Микола – Ковчег Всесвіту

Posted on by / 0 Comment

Хоч це був доволі глухий куток лабіринтів, але Гердові пахолки ще мали сюди навідатись. …  Сюди… За півгодини вони опинилися в глухому закутку, який, здавалося, нікуди не вів. … глухо, з погаслими очима сказав Прокіп. … Голос видався глухим, наче він промовляв з якогось далекого закапелку.