Результати пошуку слова: Голубонько

Вiд кого ж ти, голубонько? – Ну, сiдай-но, моя голубонько! (Так i сказав, голубонько, "розстрiляють"!) – Що ти кажеш, голубонько! – Не треба, голубонько! – Ти як гадаєш, голубонько? Ну, не скажи, голубонько! – Що ти робиш, Галакточко,- в свою чергу скрикнув Iван Iванович.- Не роби цього, голубонько.

— А чи не можна, голубонько, подивитись на твою наймичку? — Є, голубонько! Побудь, моя голубонько, трохи вдома, а я збігаю теж до добрих людей, може роздобуду чого на обід. Скажи мені, моя голубонько, моя матінко!

Скажи, голубонько, тобі знайомі ті два чорбаджії, що йшли зі мною? — Звичайно, голубонько… Тоді вже ніколи не покину вас, голубонько моя сива! — А ти йди, голубонько!

 Матінкоголубонько!  Е, голубонько!  Ні, голубонько! Він, роздивившись, шпурнув його в очі Онисії Іванівни, сказавши: «Не годиться, голубонько, дарувати мені срібла на камзол, коли я вислужив уже золотий».

–  Що, голубонько?  –  Що, голубонько?  Де саме, голубонько моя?

В далекому краю, В чужу землю, чужі люде Мене заховають; А своєї ся крихотка Надо мною ляже Та про долю, моє горе, Чужим людям скаже… Не розказуй, голубонько! «Бабусенько, голубонько, Серце моє, ненько! Бабусенько, голубонько, Скажи, коли знаєш!

Озоветься старший брат до середульшого словами, Обіллється гіркими сльозами: “Прошу я тебе, братику мій рідненький, Як голубонько, сивенький!

Моя голубонько! Моя голубонько! – Ти плачеш, голубонько?