Микола Хвильовий – Синi етюди
Голубом положила руку йому на плече: – … Вiд кого ж ти, голубонько? … Так уклонись же цьому хрустально-голубому небу, що зробило бурю в твоїй душi i хоч на мить вивело на загубленi дорiжки твоєї юности. … …А на цвинтарi вже вирили чоловiка голубого, i барачний лiкар так визнав: умер вiд задухи, отож живим закопали.