Результати пошуку слова: Голубо

–  Зірка голубого екрана тут як тут, – … – мовив Сідалковський, звертаючись до голубого неба.  … Хотілося гарячого півдня, тіні під реліктовими секвойями, білих кораблів на голубому рейді, золотого піску, блакитного неба і газованої води з малиновим сиропом… І раптом – крик! … Ти ж саме такої голубої квітки хотів?

–  Дiвчаточка мої, голубочки! … –  Химочко, голубочко! … Марусе, голубочко! … поспитав… Дiвчатонька, голубоньки! … голубонько-гуркотливочко, чого бiгла сюди? … –  Iди, Химо, голубочко!  … Голубонько! … Кажiть менi, голубочко, кажiть менi до вас старости слати! … –  Що се ви, бог iз вами, голубочко!

О Колумб заамурської і надамурської голубої галілеї!!. … Йшли становиками вздовж, спускались впоперек і переходили паді, потопаючи в росяних травах і бур'янах, підіймалися на інший становик… І не було тим нетрам кінця-краю, і не було, здавалось, краю тій дорозі, тим мандрам до тієї загадкової паді Голубої.

Світ не бачив ще такого голубого злодюжки, як Олександр Якович. … Через хвилину звідти вийшов син турецько-підданого – Остап Бендер, у голубому жилеті, і, наступаючи на шнурки від своїх черевиків, подався до Вострикова. … Продайте, голубонько, а я вам дам сім карбованців. … говорив Персицький голубоокому юнакові, –

Забравши в руки гiтари, вони любили спiвати жалiбним голосом: "Стонет сизый голубочек! … I часом, вилаявши добре в пекарнi наймичок та прикажчикiв, покричавши на батька, вони виходили в садок мiсячної ночi, довго ходили пiд високим деревом, марили про бiдну птичку й сизого голубочка.

Потім погляд ковзнув по ніжно-голубому пружечку неба, і тут же на ньому вималювалось: Хто смілим серцем благородний, Той свій оголює кинджал За бога, короля і честь. … Небо встелене кучерявими хмарками, мов перед сонцесходом на його неозорій скатерці перекусив білим голубом і помахом крил розвіяв пір’я якийсь дивовижний орел.

В ясно-голубому небі сліпучо сяяло сонце. … – Хай береже вас мати божа, голубоньки! … Чорнокоса, голубоока, усміхнена… Де вона? … З голубої високості усміхалося і землі, і людям, і всьому живому золоте сонечко. … Підхопився Самусь, рожевощокий, голубоокий козарлюга. … З голубої високості пригрівало ласкаве весняне сонце.

Планета обертається довкола двох сонць – червоного й голубого. … Рожева завіска палала, немовби її підпалили згори, а різка смуга сліпучо-голубого вогню чимдалі розгоралася. … Хотілося закричати, завити… Кімната була сіро-голубою.

Одразу ж після цього князь Володимир з воєводами помчали на Перинь, у прозорому, сліпучо-голубому повітрі над далеким обрієм побачили знайомі вітрила. … І тепер ще попереду був далекий шлях, у голубому небі мчали на південь чорні круки, багато, о, як багато доведеться пролити крові руським людям, доки мир і тиша прийдуть на землю.

Вона мала ледь довшу шию, ніж у голубої, а також мала на собі трохи більше всього дівочого, досить щедро надарованого їй природою. … – Ми питаємо дозволу йти поряд,- розтлумачив я обом, бо не мав наміру звертатися тільки до голубої. … Покинув Євгена коло голубої і перескочив до рожевої.