Результати пошуку слова: Голубо

Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея

Posted on by / 0 Comment

Лорд Генрі здивовано звів брови і поглянув на нього крізь примхливі кільця голубого диму від заправленої опієм цигарки. … — А чого ж вона сердиться, голубонько? … Лорд Генрі здивовано звів брови і поглянув на нього крізь примхливі кільця голубого диму від заправленої опієм цигарки.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Posted on by / 0 Comment

Хрести горіли червінню, вони мовби кружляли в голубому небі, пливли в повільному золотому ігрищі, вони жили окремо від дивного города, від сріблясто-зеленої гори, від Дніпра, від усіх тих, хто метушився коло пристаней, хто брьохався в теплій воді, хто брався вгору по узвозу або спускався по ньому вниз.

АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів

Posted on by / 0 Comment

Шершава шкіра на її спині була яскраво забарвлена в дивовижну мішанину червоного і голубого кольору, але на решті тіла переважав синій колір найрізноманітніших відтінків: черево було синюватобілого кольору з красивим сріблястим блиском, плавці – сіросині, хвіст – синьо-чорний, і навіть круглі великі очі – темносині.

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

Posted on by / 0 Comment

Наш голубоньку! … В далекому краю, В чужу землю, чужі люде Мене заховають; А своєї ся крихотка Надо мною ляже Та про долю, моє горе, Чужим людям скаже… Не розказуй, голубонько! … «Бабусенько, голубонько, Серце моє, ненько! … Бабусенько, голубонько, Скажи, коли знаєш! … Мов сизая голубонька, Село облетіла.

РОМАНЧУК Олег – Право на істину

Posted on by / 0 Comment

Саме мені доводиться допомагати Командирові скрашувати одноманітність Подорожі, допомагати переборювати підступи вселенських Таємниць, оминати наготовані пульсарами і туманностями пастки, стерегтися чорних дір і вибухів наднових… Вторувавши нащадкам Першошлях до Голубої планети, ми вертали до рідної домівки.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол

Posted on by / 0 Comment

Моментально орієнтуюся в обстановці і беру курс на брюнетку, в голубому платті, з такими якимись воланчиками чи чорт його зна, як воно називається. … Все лишалося без змін, вічний Акрополь високо білів у голубому небі (білий кам’яний парус у небесному океані вічності, як сказали б оті дурні поети!),