Skip to content Злякалась голубонька, як дитина, і заплакала з ляку. …
Вона, голубонька, справді рознемоглась. …
Сидить, голубонька, схиливши голову, а рукою держиться за плече запорожцю. …
Ні, голубонько, сього в нас не буває. …
Розпізнала голубонька, да пізно, що Сомко козак не до любощів. …
Кинулась бідна голубонька до матері, обняла да й заголосила: – Це засіяло раптом Галину душу печаллю, такою ж чистою, як цей вечір, і голубою, як смужка на овиді. …
Випливало з пелени бородате обличчя сторожа, коли той спинивсь із дошкою на плечі, повернувшись до нього; побачив, як вилітає з голубого безмежжя Вітер, котрий народився серед полів та сосен, а спершу був і сосною, й стеблом. Було, і других дівчат відводить, та аж плаче, та просить: «Будьте ласкаві, сестрички, голубочки, не ходіте на теє прокляте зборище! …
– Ох, не цілуй мене, мій сизий голубоньку! …
Утінко моя, перепілочко, голубочко! …
Сідайте, дружечки, мої голубочки! …
Батіночку рідненький, матіночко моя, голубочко! — Треба, голубочко, страх як треба! …
— Наймись наймись, голубочко, у нас тобі лиха не буде. …
— А чи не можна, голубонько, подивитись на твою наймичку? …
— Є, голубонько! …
Побудь, моя голубонько, трохи вдома, а я збігаю теж до добрих людей, може роздобуду чого на обід. …
Скажи мені, моя голубонько, моя матінко! 