Результати пошуку слова: Грубий
Олесь Гончар – Берег Любові
Сам центуріон, начальник залоги, грубий і мужній воїн, зарослий, як звір, з тілом, яке давно не бачило лазні, не знало ароматних мастил, він у своїх смердючих шкурах більше тепер нагадував не людину з славетного Риму, а варвара-волопаса. … І навіть він, грубий, звиклий рубати голови воїн, зрозумів цього разу Овідія, послухався, —
Ольга Кобилянська – Земля
Але саме тут напотикала на грубий напір Василя. … Тоненький голос продирався насилу крізь грубий гамір голосів, тупіт і шолопання ніг, літав раз розпучливими, раз веселими варіаціями між весільною компанією і все неначе навертав її до себе. … Тепер прийшла, щоб натішитися ним… Грубий дрюк лежав скісно на однім зі стогів.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ялинка
Грубий комiр пiдпирав йому шию, а мати, вся ще у бiлiм, схилялась над ним припухлим од сну лицем i лоскотала збитим волоссям, насилу запихаючи гудзики у новi петлi. … На бiгу, круглий i грубий в своїй ватнiй шинелi, Доря промчався до риштовання, замiтаючи полами глину, гублячи синiй картуз i розкриваючи широко руки.