Любко Дереш – Намір!
Я пам’ятаю відчуття сновидності, густої нереальності ситуації — чотирнадцять дітей переконав я залізти під парасолі. … Я бачу рухомий червоний вітер. … Це наче майоріння безкрайого червоного полотнища, плинного і леткого — живий червоний вітер. … «Замість нього червоний вітер», — … Було гарно — біле небо й густо-червоне світило.