Skip to content
В свого славного батька, семиградського отамана циганів, своєю злобою вдався, лихий і мстивий, як смерть, дарма що красний, як місяць, і понад свій вік мудрий. …
Не міг віднайти, дарма що в нім душа дрижала. …
Тому-то й вертала вона сюди завше назад, мов до своєї рідні, дарма що тут не цигани.