Результати пошуку слова: Двері
Євпраксія – Загребельний Павло
Зіскакують з коней, висаджують двері, падають у хижу разом з дверима, сухо, тьмаво, пахне зіллям і хлібом, пусто. … Падають двері. … Затоптують жінку кіньми, валять двері, підкладають вогонь під покрівлі, женуть худобу. … Стольник став стукати в двері. … Однак Берта вмить зачинила двері, не впустивши спокусника Заубуша, хоч як той рвався.
Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
Вони стукали в кожні двері, в кожне вікно. … — почув він генералів оклик, коли вже причинив двері. … Несподіваний дужий стук у двері примусив його здригнутись. … Відчинились білі двері. … Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без “можна?” і без “увійдіть!”, … Рипнули двері, увійшла Антоніна.
Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський
Трепечучи всім тілом і з слізьми, він погодився і був покинутий у школі, двері якої зовні замкнули міцно. … – вже не кричали, а ревіли батенько, аж шибки й двері в домі тряслися. … Бачачи наш спокій, особа, що підглядала, не сподіваючись більше щось помітити, одчинила двері й увійшла… Міркуйте самі про наше замішання!
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2
Вартові зняли засуви і штовхнули двері; вони повільно, зі скрипом відчинилися. … Гандальф постукав у двері й гукнув: – … Двері розчинилися, і свіжий вітер зі свистом увірвався до покоїв ярла. … Всі приміщення – житло, комори, коридори – були видовбані в скелях, і незчисленні вікна та двері дивилися на круглий майдан.
МАТІОС Марія – Нація
Правда, з їхньої ферми при Довгополові нікого ще не судили й не забирали на екзекуцію «пальці в двері». … Колядники позирали на двері, чекаючи, коли з-поза плечей гостя покажеться вервечка тих, кого в цім краю називали заготівельниками людських душ. … Вона боялася, що Уласій відкриє зараз двері й Грабові, й Довгополові.
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев
Полковник поглянув крізь засклені двері на Великий канал. … – спитав він коридорного, коли той нарешті розчинив перед ним двері. … Та ось він відчинив двері бару «Гаррі» і зайшов досередини. … Треба ще підучитись!» Коридор здавався йому тепер не просто гарним, а якимсь таємничим, і двері він відмикав так, наче виконував обряд.