Результати пошуку слова: Де ж таки

ХВИЛЬОВИЙ МИКОЛА – Мати (1927)

Posted on by / 0 Comment

Узнала про це мати не з дорогих синових листів (він за весь час тільки одного написав), а з ілюстрованих журналів, де серед великих героїв вміщено було й його дороге обличчя. … І в цю ж таки ніч вона стикнулась із другою своєю дитиною. … Але й його побачила вона таким же далеким і чужим, як і Остапа. … Вона раз у раз позирала на двері і прислухалась до шуму: невже ж таки знайдуть її рідного сина? … — А де ж мій братік Остап спочиває?

Тарас Шевченко – Гайдамаки

Posted on by / 0 Comment

Порай мені ще раз, де дітись з журбою? … Тма, мна знаю, а оксію Не втну таки й досі. … Таким і я колись-то був. … Де ж Ярема? … «Хто такий?» Оксана в двері: «Вбили! … А де ж люде?.. … А де ж Волох? … «Признавайсь, проклятий жиде, Де моя Оксана?» Та й замахнувсь.

За сестрою – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

Старі полягали в холодку під деревиною, жінки порались із посудою, а молодь проходжувалася по майдані. … Кожен робив, як знав, а дехто таки не знав, що йому робити, і стояв без діла. … А де ж він? … Сказати б тобі ще, де він живе? … — Де ж вони тепер?

Остап Вишня – Ленінград

Posted on by / 0 Comment

Попервах, маючи все-таки деякий життєвий досвiд, я, побачивши ленiнградку iз шлангом в руках, зразу вдарив швиденько на той бiк вулицi, незважаючи навiть на те, що не було напису: "Переходити тут!" Дома, коли тебе обiллють замiсть тротуару, то ти знаєш, де сушитися, а в гостях незручно мокрою куркою ходити.

ЛАО Цзи – Дао-Де-Цзін

Posted on by / 0 Comment

Де ж можу я побачити лице Де?  … Чому ж господар десяти тисяч колісниць, пишаючись, нехтує всім світом? … Людина ж, далека від Де, живе в суєті і діє під впливом своїх пристрастей. … Ось які принципи життя Великого Де. … Для таких людей – Велике Де перебуває в недосяжності.

БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана

Posted on by / 0 Comment

Він намагався з приємністю думати про своє повернення в джунглі, де народився і виріс, про суворі дикі джунглі, де з двадцяти двох років свого життя ві_н пробув двадцять. … –  А де ж Тарзан?  … Тут, на височині, ліс був не такий густий і у просвітах між деревами виднілися хребти височенних гір, а перед ними стелилася яснозелена рівнина.