КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків
День уже гас. … В безконечних просторах загинув час, і не знати, чи день стоїть, чи минає… Раптом до вуха долітав давно жданий поклик трембіти. … …безпорадний, згублений у липкому тумані, і коли прикладав до уст трембіту, щоб обізватись, другий кінець трембіти розпливався у мряці, а здушений голос її, тут же на місці, падав…