ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат
На ту мить місяць уже заховався десь у Малій Азії, наші слова самовпевнено полинули до неба, так по-богохульськи ми пожартували тоді, але нам страшенно подобалася ця диявольська спокуса духа духом. … Надворі за ними ще продовжував гавкати невеличкий білий песик із чорною мордою, а десь у будинку верещала дитина.