Результати пошуку слова: Десь-то

Високий на зріст пан, вдягнений у смокінг, легесенько торкнувся окулярів на носі й чемно вклонився: – … Яке лихо спіткало нас із тобою!.. … Хто тобі допоможе? … Йому здалося, наче він його вже десь чув. … Він і не гадав, що колись йому доведеться побувати на цьому клаптику землі, який загубився десь у хвилях океану, –

Але вже тоді розробникам обчислювальної техніки було зрозуміло, що наявність одного виконавчого пристрою і єдиного пристрою керування не є принциповим обмеженням. … Старший біт зведений десь у 1968 році, переповнення наступить у 2036 році.

Перед молодим Українським Урядом виникло актуальне тоді питання, а саме – створення Української Національної Армії. … Взяти “Арсенал” у той день не пощастило. … Але головні кадри Української Армії з досвідчених і свідомих вояків, наших лицарів, ще перебували десь у запіллі Червоної Армії.

в Кам’янцi-Подiльському (тодiшнiй столицi Украiнськоi Народноi Республiки) пiд псевдонiмом Павло Грунський, стали 1920 р. … З тов. … Точно названия организации не знаю. … Коли ранок, коли над лиманом срiбний туман устае, коли сидиш у ямцi й очi твоi плавають у туманi, вишукуючи десь аж он там чорну крапку з чиряти або з крижня.

Вiн може намалювати нам сонце або над землею, або пiд землею, але воно буде десь умiщене (наскiльки маляр взагалi може намалювати його), буде в однiм.мiсцi, недвижне; нiяким свiтом вiн не передасть нам того враження, яке одержує поет, гойдаючися в човнi на морських хвилях i бачачи в хвилi пiднесення човна…

Ми тоді Африку з географії проходили. … Сонячний-то сонячний, – … Як я заздрив тому Ромці Черняку!.. … – А до того що робити? … Але незвичайна доля тобі забезпечена! … Десь вони таки є!.. … Ховається десь. … Кіра сказала, що, мабуть, десь через місяць вона поїде з Києва. … Може, десь лежить під землею…

Тоді їх сотня отримала наказ взяти невелике містечко десь на Поділлі.

— Чи далеко, тату, ще до тої Січі? … Як людина весела туди їде, то час минає блискавкою. … Думав там свої старі кості скласти, а тобі гарне майно залишити. … Остап заспокоївся; десь далеко в душі заблисла надія, що батько його визволить. … За нею десь батько побивається, у Крим гроші на викуп шле.

Невже для того, щоб їм, щасливим, марилось любіше, мені, нещасній, відбереш ти мрію, останню, розпачливу тую мрію, що є ще десь на світі мій коханий,.

там я був щасливий… І мені здається, що я вже багато пережив і десь на чужині згадую мій край, мою далеку Україну, печальні карі очі покинутої дівчини, і я в’яну од журби з повними сліз гарячими очима… А то лечу я «Вниз по Волге-реке, с Нижня Новгорода» на «стружке, на снаряженном», де «сорок два молодца удалых сидят».